"У цій лікарні мені все подобається й усе мене влаштовує"

"У цій лікарні мені все подобається й усе мене влаштовує"

Сьогодні проблема туберкульозу особливо актуальна для України: за даними ВООЗ Україна посідає шосте місце в Європі за рівнем захворюваності на туберкульоз і третє місце за захворюваністю на його лікарсько-стійку форму. Наша медицина, у міру своїх сил і можливостей, намагається цю проблему вирішувати, але, на жаль, вживаних дій недостатньо. Недержавні організації не змогли залишитися осторонь від проблеми: Фонд Ріната Ахметова «Розвиток України» став ініціатором «Програми подолання епідемії туберкульозу в Донецькій області на 2007-2011 роки», що реалізується Фондом разом з Донецькою обласною адміністрацією, Донецькою обласною радою.

Фінансування програми здійснюється з декількох джерел: з бюджету Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України» (50 мільйонів гривень), з обласного бюджету (близько 50 млн. грн.) і з бюджетів міст і районів Донецької області (близько 17 млн. грн.).

Ця програма успішно діє в Донецькій області вже два з половиною роки. За час реалізації програми фахівці Донецької фтизіатричної служби пройшли навчання в Україні, Росії, Латвії, Естонії; відремонтовані відділення в протитуберкульозних диспансерах міст Горлівка, Донецьк, Шахтарськ і с. Оленівка; завершений капітальний ремонт відділення для лікування лікарсько-стійкої форми туберкульозу Донецької обласної клінічної протитуберкульозної лікарні; придбаний і працює пересувний флюорографічний цифровий апарат для діагностики туберкульозу у в'язницях; розроблена й упроваджується система мотивації медичних працівників; видано близько 5 тис. продуктових наборів хворим на туберкульоз на амбулаторному етапі з метою профілактики відривів від лікування.

Для контролю над реалізацією проекту була створена моніторингова група, що складається з висококваліфікованих фахівців: фтизіатрів, епідеміологів, представників ВООЗ, Фонду «Розвиток України». Група регулярно виїжджає до протитуберкульозних установ області з моніторинговими візитами для виявлення й своєчасного вирішення виниклих проблем.

Співробітники Фонду так само регулярно спілкуються з пацієнтами протитуберкульозних установ з метою вивчення якості послуг, виявлення потреб, регулювання виконання програми.

З одним з таких візитів до Горлівського протитуберкульозного диспансеру побувала менеджер проекту «Зупинимо туберкульоз» Тетяна Бородіна: зустрілася з в.о. головного лікаря Лемєшевою Інною Станіславівною (далі в тексті І.С.), поспілкувалася із хворими, лікування яких підходить до завершенню.

І.С.: «Проблем у лікарні, як і скрізь, вистачає: і харчоблок відремонтувати потрібно, і закупити респіратори для персоналу, і медичного персоналу не вистачає: у нас більша частина персоналу - це пенсіонери, яким понад 70 років. Але є й багато позитивних моментів: у серпні до нас прийшли працювати дві медсестри, які щойно закінчили навчання, й 2 лікарі інтерну. Один з них після інтернатури залишився в нас працювати, так що, хоч і повільно, але молодь до нас приходить.

Нещодавно Фонд Ріната Ахметова профінансував закупівлю комп'ютерів, самі розумієте, без сучасної техніки зараз ніяк. Надалі плануємо підключити Інтернет, він буде особливо необхідний при введенні електронного реєстру даних».

Ідемо з Інною Станіславівною територією, скрізь чистота й порядок, а територія не маленька. Скрізь відчувається вміла рука, видна щира турбота про своє господарство.

І.С.: «А от окреме приміщення для БК+, вони в нас ні з ким не перетинаються ні на сходах, ні на вулиці. А ще ми ввели таке ноу-хау: інформаційні плакати й листівки роздали комунальним службам, вони їх розмістили в найрізноманітніших місцях, навіть на контейнерах для збору відходів. То тепер до нас народ прямо звертається, минаючи терапевтичні лікувальні установи, кажуть: «А навіщо нам різними місцями ходити, однаково до вас направлять. А у Вас тут і діагностика, і лікування безкоштовне. Та й швидше це».

Б.Т.: «Інно Станіславівно, а як амбулаторне лікування протікає, багато хто кидає лікування?»

І.С.: «Ви знаєте, коли почали одержувати продуктові набори - то кількість тих, що переривають лікування, різко скоротилося. Та й ще, я гадаю, свідомість у людей зросла, почали самі про себе піклуватися. Усім, хто до нас звертається, намагаємося допомогти, нікому не відмовляємо».

Заходимо у відділення до хворих на МЛС (стійких до лікарських препаратів) туберкульоз, щоб поговорити з людьми, лікування яких підходить до завершенню. Ще раз відзначаю чистоту й порядок, ремонт і доглянутість корпуса.

Парубок, Р., лікується вже давно, але, з оптимізмом дивиться в майбутнє.

Б.Т.: « Коли Ви занедужали на туберкульоз, Ви щось знали про цю хворобу?»

Р.: «Ну, я знав тільки те, що така хвороба є. Потім, коли занедужав, у процесі лікування довідався дуже багато».

Б.Т.: «З якими труднощами Ви зіштовхнулися, коли довідалися про захворювання? Як відреагували Ваші рідні, друзі?

Р.: «Ви знаєте, немає таких, хто б від мене відвернувся, ні серед родичів, ні серед знайомих. Усі мене підтримували, допомагали. Може в когось і є такі друзі, які повертаються на 180, а мені мої близькі й зараз допомагають, підтримують».

Б.Т.: «Важко давався такий тривалий курс лікування? Може, виникало бажання все покинути?»

Р.: «Я з 1997 р. лікувався в М... протитуберкульозному диспансері, пішов туди з однієї каверною (від лат. саvеrnа - печера, грот - деструктивна порожнина в легені, що виникає при прогресуванні туберкульозу), після їх лікування пішов звідти із трьома. Мене продовжували там «годувати» препаратами першого ряду, хоча в мене до них стабільність, і запропонували перейти до хронічного відділення, але я відмовився й пішов. Сидів вдома, сестра знайшла в Інтернеті таблицю лікування препаратами другого ряду, щоправда, це був російський сайт, таким чином, я й лікувався до травня 2009 р., усе було нормально: ні поліпшень, ні погіршень не відбувалося. Препарати другого ряду я приймав самостійно. Потім у мене піднялася температура до 39,5- 40 °С, я звертався до місцевої лікарні, препарати другого ряду мені не призначили. Потім через Інтернет я зв'язався з Фондом Ріната Ахметова й поставив запитання, чому мене не лікують. Мені пояснили, що лікування препаратами другого ряду я зможу одержувати, тільки ставши на амбулаторний облік. Пояснили й те, що якщо буду продовжувати займатися самолікуванням, то це тільки погіршить ситуацію. Тому я став на облік, співробітники Фонду надали допомогу і я потрапив у спеціалізоване відділення. Таким чином, я знову опинився в лікарні».

Б.Т.: «Що Вас не влаштовує у відділенні, чи вистачає препаратів?»

Р.: «У цій лікарні мені все подобається й усе мене влаштовує. Звичайно, хотілося б, щоб харчування було кращим, але й на тому спасибі. Адже багато хто не може собі м'яса дозволити, а нам тут і кашу, і котлети дають, ми адже всі розуміємо, що криза в країні. Із протитуберкульозними препаратами проблем немає, одержую їх у потрібній кількості, регулярно, відповідно до складеної схеми, а от знеболюючі - дають анальгін, а мені він не допомагає, мені б щось сильніше. Але нічого, справляюся, сам купую, я на державу й лікарів не ображаюся».

Б.Т.: «Щоб Ви могли порадити тим людям, яким зараз поставлений діагноз «Туберкульоз», що їм потрібно робити насамперед? Як реагувати, як поводитися?»

Р.: «Найперше - це не зволікати, і це найголовніше. Потім - не займатися самолікуванням, звернутися відразу до лікарні, щоб лікар призначив препарати. Хоча й кажуть, що гірше стає від них, задишка з'являється. Так, це побічний ефект від ліків, але однаково, чим раніше розпочати лікування, тим більше від нього буде користі».

Б.Т.: «Дякуємо Вам за те, що поділилися з нами своїми перемогами, якнайшвидшого Вам видужання й щоб Ваш оптимізм не висохнув!»

Р.: «У мене оптимізму - ОГОГО, а коли закінчу лікування - він збільшиться в 1 000 разів!»

Ось таке інтерв'ю вийшло. Дивлячись на цих людей, розумієш, для того, щоб упоратися з туберкульозом - потрібне грамотне лікування, підтримка рідних і близьких і, звичайно, бажання видужати.
Вони вже знають про хворобу все, а ти?